Голодомор - геноцид українського народу. Голодомор - геноцид украинского народа.

Проблема признания голодомора 1932-33 гг. в Украине преступлениемпротив человечества рассматривается на 58-й сессии ГенеральнойАссамблеи ООН.
16.11.2003 Голодомор 1932-33 гг. признали более 50 стран-членов ООН
Украинское представительство в ООН сделало достоянием гласностидекларацию к 70-й годовщине Голодомора 1932-33 г., которую подписалитакже 25 других стран, включая Россию, США и Канаду, а также поддержалаитальянская делегация от лица Евросоюза. Декларацию произнес посланецУкраины при ООН Валерий Кучинский, открывая в Нью-Йорке выставку,посвященную годовщине искусственного голода.

Причиной голодомора стала ПОЛИТИКА сталинского режима по отношению кукраинской нации, а также по отношению к крестьянам как к социальнойгруппе. Главной целью организации искусственного голода был подрывсоциальной базы сопротивления украинцев против коммунистической властии обеспечения тотального контроля со стороны государства над всемислоями населения.
Еще в 1988 году Конгресс США, а в 1989 г. Международная комиссияюристов официально признали голодомор 1932-33 гг. актом геноцида противукраинской нации. К сентябрю 2003 г. официальные документы по поводуголодомора приняли в Бельгии, США, Канаде, Аргентине и Стране Басков(Испания).

Больше всего от голода пострадали бывшие Харьковская и Киевскаяобласти (нынешние Полтавская, Сумская, Харьковская, Черкасская,Киевская, Житомирская). На них приходится 52,8% погибших. Смертностьнаселения здесь превышала средний уровень в 8-9 и больше раз.
В Винницкой, Одесской, Днепропетровской уровень смертности был вышесреднего в 5-6 раз, в Донбассе – в 3-4 раза. Фактически, голод охватилвесь Центр, Юг, Север и Восток современной Украины. В таких жемасштабах голод наблюдался в тех районах Кубани, Северного Кавказа иПоволжья, где жили украинцы.
Исследователи называют разные цифры погибших во время голодомора: 5,7, 9 и 10 миллионов. Но, в любом случае, речь идет о МИЛЛИОНАХ невинныхжертв. С учетом косвенных потерь, по приблизительным подсчетам,голодомор унес жизни 14 миллионов людей.

«Какой голод, спрашиваете, был? То, что собак и кошек поели – этомелочь. То, что дохлятину из скототомогильника, чтобы власти не видели,таскали, – тоже ничто. Посреди зимы начали мертвецов откапывать и есть,а потом и за живых взялись. Чегринец, тот украл в Сахнихи мальчика,зарезал да и съел. Хороший такой мальчишка был, Панасиком звали, толькоручки мать у заризяки отняла, под порогом лежали…
(Из воспоминаний Михаила Николаевича Котенко, с. Дзюбовка, Сумская обл.)
Что такое голодомор 1932-33 гг.?
Когда исследователи говорят о голодоморе 1932-33 гг., имеется в видупериод из апреля 1932 по ноябрь 1933 гг. Именно за эти 17 месяцев, тоесть, приблизительно за 500 дней, в Украине погибли миллионы людей. Пикголодомора пришелся на весну 1933 года. В Украине тогда от голодаумирало 17 людей каждую минуту, 1000 – каждый час, почти 25 тысяч –каждый день…

Нові символи пам»яті про голодомор 32-33 років намагалися створитихудожники. «Свічка у вікні» – така назва конкурсу плакатів, яківиставили у Києві. Щоб не забули, зрозуміли і поставили сьогодні свічку– до цього закликають художники. Роботи-переможці будуть надрукованілистівками і стануть соціальною рекламою. Під вечір у столичній оперівідбулася служба-реквієм. В усіх церквах Львова правили богослужіння впам»ять 7-ми мільйонів українців, які померли в часи голодомору.Мешканці Львова пройшли вулицями міста – і біля пам»ятника Шевченкуорганізували віче-реквієм. Харковом пройшли жалобню ходою. Її учасникипоклали квіти до Хреста голодомору у Молодіжному парку. На мітингу водному з центрів східного регіону, який найбільше потерпав віднавмисного голодомору, закликали вважати його справді геноцидом протиукраїнців і не допускати більше таких трагедій.
Голодомор 1932-33 гг.: миллионы жертв за 500 дней

Він висловив жаль, що поруч не булопредставників усіх церков і релігій в Україні, якби всі вони і щетисячі людей стояли навіть не молячись, мовчки – тоді можна було бсказати, що Україна належно пом»янула жертв трагедії голодомору – проякий не потрібно боятися говорити.
Любомир Гузар: «Коли говоримо власне про свободу слова, говоритиправду – такою як вона є і тоді не будуть такі страшні трагедіїпромовчуватися, може як були би в тих часах держави світу зреагували,були би може врятували хоч пару мільйонів людей, але не сталося так,промовчали.»
До сьомої вечора у столиці до пам»ятника жертвам голодомору вУкраїні можна було прийти кожному і поставити свічку за невиннозагиблих. Павлові Авраменку під час того голоду було 8-м років – йогородина рятувалася воронами і равликами. Він пам»ятає, як йогоодносельців вже не ховали, а просто закопували.

До маленького пам»ятника жертвам голодомору в кутку Михайлівськоїплощі Києва вранці поклали червоні гвоздики вищі посадовці України.Пізніше там з»явилися свічки від сотень простих людей. Пішим ходом вонипройшли до площі, де під дзвони Михайлівського золотоверхого соборувідбулася панахида пам»яті жертв голодомору.
Володимир Сергійчук: «Щонайменше українців загинуло 7 мільйонів іпри цьому підкреслювалося, що порівняно з переписом 1926 року іаналізуючит перепис 1939 року – українців зменшилось на 10 відсотків, утой час як білорусів збільшилося на 11, росіян на 28.»
Панахиду спільно відправили глава української православної церквикиївського патріархату Філарет та глава української греко-католицькоїцеркви кардинал Любомир Гузар.

І хоча пам»ять жертв голодоморів – і політичних репресій – офіційновшановують з 2000-го – у четверту суботу листопада – уперше за всі рокинезалежності – скорботні заходи відбуваються так масово: і за межамиУкраїни теж. 70 років тому – з 32-го по 33-тій рік – в результатірепресивних дій радянської влади – країна втратила від 7 до 10мільйонів своїх людей. Слово геноцид – щодо тих подій – впершепрозвучало у зверненні президента Кучми торік. Верховна Рада – лишецього року – визнала голод 33-го – геноцидом проти українського народу– і «теро-рис-тичною акцією політичної системи сталі-нізму». Спільнузаяву до 70-ї річниці голодомору – підписали і близько 30-ти країн –членів ООН: вперше в історії – на міжнародному рівні – голод в українівизнано трагедією, спричиненою діями тоталітарного режиму – і засудженополітику, що призвела до загибелі мільйонів людей.
Історична правда – і пам»ять – потрібні, щоб наступні покоління – неповторювали помилки минулого.

приречені господарі найбагатших на планеті чорноземів. Вирок їм –винесли тільки за те, що вони любили землю своїх предків. Великий голод– став апогеєм масових репресій в Україні – і мав усі ознаки
національної катастрофи. Його демографічні, соціально-економічні,історико-культурні і психологічні наслідки – наш народ відчуває і досі.Перед світлою пам’яттю мільйонів жертв – ми зобов»язані і надалідоносити до міжнародної спільноти гірку правду про безпрецедентний усвітовій історії Голодомор – аби
спів-товариство вільних націй дало належну оцінку трагедії – ізлодіянням тих, хто її організував – переконаний Президент України
В Україні сьогодні згадують своїх загиблих. 70 років минає цього листопада з часу найстрашнішого із трох українських голодоморів
Автор: Олена Мацюцька

До 70-річчя голодомору Григорій Гуртовий написав книгу, присвяченуусім волинянам, які – як і інші жителі Західної України – порятуваливід голодної смерті сотні тисяч біженців зі сходу України.
Світ має дати належну оцінку українському голодомору – та йогоорганізаторам. Про це йдеться у нинішньому зверненні президента Кучмидо громадян України
У період між світовими війнами – Україна пережила ще одну війну:спрямовану проти мирного українського села – серцевини великої нації уцентрі Європи – і цитаделі незнищенного духу нашого народу – говоритьсяу зверненні. На голодну смерть – були